Кожна людина в житті займається тим, що їй до вподоби… Наталія Дорошенко та її родина займається садівництвом… І виходить у них все дуже добре…
–Наталко, давно спостерігаю за твоєю працею. Чому саме земля? Чому суниця, квіти та кущі ожини, малини? Ти ж за фахом не садівник...
–Ні, не садівник… Я за фахом – бухгалтер. І ніколи не думала, що почну займатися землею та вирощуванням ягід, розсади. Шість років тому я поїхала на маленьку Батьківщину чоловіка, звідки й привезли 30 саджанців полуниці сорту Чамора-Туруссі. Саме з цих саджанців й все почалося. Зараз в нас вже 15 сортів суниці, 3 сорти малини ремонтантної, 5 сортів сортової ожини, 6 сортів лохини та 10 сортів сортового винограду. Ранньою весною я посадила в касети насіння овочів. На продаж будуть такі: перець 6 сортів, помідорів 10 сортів, баклажан, рання капуста, кольорова капуста, базилік різні сорти, тим'ян та розмарин. Всього по трішки. Але ці «трішки» заповнили всю квартиру та хату. Деяка розсада вже в теплиці…
–Коли б тобі Буринська міська ОТГ надала 2 гектари землі, як того потребує закон України про землю, щоб ви зробили з нею?
–Звісно, в оренду б я не здавала. Я б «розвернулася поповній». Засадила б великий лан виноградною лозою. Великий лан віддала б і лохині, заклала б малинник. Тільки під ягоду…
–А як би ти з Дімою все встигала. Це ж все таки два гектари?
–Маючи два гектари, я б відразу оформилася підприємцем, та найняла б працівників. А це і робочі місця та податки в міський бюджет. Великі задуми, але...
–Чим ще займається Ваша родина, окрім того, що ми вже обговорили?
–Ще маю палку любов та пристрасть до квітів. Проте, це не звичайні, прості квіти, а сортові петунії, сурфінії, калібрахоа. В цьому році будуть неймовірно красиві сальвії. Дуже цікавий колір. Ще в мене велика любов до еустом. Еустома – це ірландська роза. Ще її називають лізіантус. Це дійсно квітка, схожа і на лілію, і на троянду, і на тюльпан. Та найбільше я полюбляю хризантеми. В цьому році буде три різновиди: куляста – п'ятдесят кольорів, гіллячкова – п'ять кольорів та великоквіткова на зріз – три кольори.
–У тебе велика родина? Хтось допомагає вам?
Так, у нас велика та дружня родина. Всі допомагають по своїй силі. В нас двоє синів, які навчаються в м.Суми у футбольному ліцеї «Барса». Там вони навчаються футболу, бо в нас у Бурині немає необхідної спортивної бази, яка є в Сумах. Там більше можливостей проявити себе як футболісту, отримати потрібні знання, їздити на змагання, дотримуватися спортивного режиму. Словом, займаються наші сини своєю улюбленою справою – футболом… Коли було таке навчання, як, скажімо. в Тростянці, звісно ж, дітей не віддали б в інше місто. Старший син закінчує 11 клас, буде далі намагатися вступити у виш спортивного профілю. Це його мрія, як, до слова, і меншого сина. Ще є сестра, мама, тато та бабуся…
–Важко бути гарною мамою, чудовою жінкою, турботливою донечкою та жінкою садівником?
–Ні, зовсім не важко. Морально не важко, бо праця стала не роботою, а хобі. Як мама, вважаю, я даю своїм дітям все, що можна та потрібно дати їм у житті. Найголовніше, що від мене отримують мої сини – мою велику материнську любов. Доня та онука я теж гарна, бо завжди поважала, любила та шанувала батьків і бабусю з дідусем. Вони нас з сестрою теж любили та гарно виховали. Віддавали та віддають все, що можуть віддати люблячі батьки…
–Відомо, що в європейських країнах така справа, як у вас, – це прибуткова справа. У вас на якому етапі ваш бізнес?
–У нас ще не бізнес, а продаж свого вирощеного... Вирощеного самостійно власними руками. Тож, таку працю не можна назвати бізнесом чи підприємництвом. Безсумнівно, що не вистачає землі на розвиток справи. Та сподіваємося, що все буде добре в майбутньому. Адже вважаю, що мрії повинні здійснюватися…
–Якщо не секрет, яка твоя мрія? Про що ти думаєш, коли ввечері стомлена добираєшся до ліжка?
–Щовечора, не зважаючи на шалену втому, ми з Дімою мріємо про розвиток – ось там ще тепличку поставити. Чи може виноградної лози додати. Чи може з'їздити в Польщу на плантації полуниці. Ні, не працювати, а перейняти досвід. Поглянути як ведеться цей бізнес за кордоном. Ще мрію про те, як відвідати ярмарки, нові агровиставки, на яких можна купити нові саджанці, сорти. А взагалі хочу налагодити бізнес, найняти людей, щоб працювали і заробляли для себе гроші, а я б мала змогу поїхати повчитися якимось новим технологіям чи новим методам ведення сучасного садівництва. Хочу, щоб нашими ягодами ласували не тільки в Бурині, а й на Сумщині та в Україні…
–Мрії повинні здійснюватися. Нехай у вас все вийде. Ви заслуговуєте на те, щоб зробити свій бізнес прибутковим та перспективним…
Бесіду вела Наталія Кузнєцова-Віноградова, член Національної спілки журналістів України.