Ще взимку, під час виставки, яку ми привозили до Тернівської школи, до мене підійшла дівчинка і своїм питанням аж трохи спантеличила.
Юна, але вже така смілива, рішуча, спортивна і креативна Ліза Біланіна запиталася, чи можна було б якось відвідати Київський військовий ліцей ім. І. Богуна?
Вперше почув про такі мрії, та ще від дівчини… Хоча все більше переконуюся, що українські дівчата дуже сильні і фізично, і духом. Вони все більше перебирають на себе, здавалося б, чоловічі обов’язки: і в професії, і в захисті Вітчизни, і навіть заробітку сімейного бюджету…
Отож, з того часу я виношував ідею, як же організувати поїздку дітям, які б хотіли подивитися, як і де вчаться на професійних військових.
І таки вдалося звозити дітей із мого Посульського краю до Київського військового ліцею ім. І. Богуна.
У подорож зібралося сорок троє діток із Тернівської, Вільшанської шкіл (Недригайлівський район), Бобрицької школи (Роменський район) та із шкіл м. Ромни.
У закладі моїм гостям екскурсію провели кращі ліцеїсти з другого взводу Влад і Михайло. Хлопці повели нашу дітвору корпусами, класними кімнатами, казармами.
І, звісно ж, у казармі показали, що за 2 хвилини заправити ліжко – це реально, якщо буди вправним і відповідальним учнем.
Побували на спортивних майданчиках, стадіоні, стрілецькому тирі, на смузі перешкод подивилися майстер-клас, як її подолати. І самі спробували свої сили…
Було цікаво дивитися, як діти викладалися, щоб показати, що теж сильні і готові вступати до військового закладу… Відвідали і практичні заняття з предмету Захист Вітчизни.
Багато задавали питань і мені, і ліцеїстам. Відповідали гуртом, що захист Батьківщини – це почесна місія і під силу лише тим, хто має сили і любов до своєї держави.
Обідали теж у їдальні ліцею. Смакувало всім!
Подякували богунівцям за гостинність і поїхали ще Києвом: до Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, Маріїнського палацу, зайшли на Алею Героїв Небесної Сотні.
Говорили і про минуле нашої країни, і про плани на майбутнє, і про війну, і про надію, що скоро буде мир…
Словом, був дуже радий бачити очі цих дітей, їхні усмішки і радість.
Бачу, що екскурсія пішла на користь – деякі діти були наскільки вражені, що вже готові вступати до цього ліцею!
І найцінніше те, що діткам сподобалась екскурсія, і вони мають бажання стати Захисниками, майбутніми офіцерами!
P.S. А ще і сам розвіявся – відчув, що вони привезли мені привіт із Батьківщини… Давненько там не був – засумував… Та вже ж таки поїду!!!