Ми всі помрем?..
Бо хто ж ми є?
Дрібні піщинки
від землі…
Тихенько, мовчки
відживем?
Росою випадем
у млі…
Ми всі помрем –
комахи бідні?
Дрібні краплинки
у росі?
Чи вже й нащадків
ми не гідні
в оцій простій
земній красі?
...Ми всі помрем?
Бо хто ж ми є?
Дрібні піщиночки –
малі?
Невже хтось
ноги обітре,
а чи по стінці
розітре
на рідній матінці-землі?
А, може, рано
помирати?
Та й не дрібні
комахи ми…
І досить скиглити,
стогнати…
Свободу треба
відстояти,
на захист стати
всім грудьми.
То й не помрем
на цьому світі.
Перейдем в інший
світ колись…
Життя продовжать
наші діти,
За їх майбутнє
помолись…
Одягне кетяги
калина…
Бо доля справді
непроста.
Вона у нас - в усіх ЄДИНА,
І Україна в нас -
ОДНА!
Іван Житник.