33 роки тому, а саме – 26 квітня 1986 року – катастрофа на Чорнобильській АЕС опалила землю і душі мільйонів жителів України та інших країн.
…І плакав, і плаче Чорнобиль людськими сльозами…
... Рано-вранці вітер грався…
Із росинками співав.
Зайчик сонячний погнався,
Тільки пісню не спіймав.
Соловейко теж проснувся:
Тьох - тьох - тьох, - і полетів…
Окунь в річці сполохнувся,
Впав на дно і занімів.
І проснулись в хатах люди.
День вступав в свої права.
Оживало все повсюди,
Шепотілася трава…
…Чорний дощ тепер же ллється...
Смертю піднята коса…
І дитятко не сміється,
І не дзумкає оса…
І свіча вже догоряє…
Тьмяний вогник ледь горить,
Соловейко не співає…
Плач людський давно не спить…
Іван Житник.
18.06.1986 -24.04.92 рр.
На світлині: у Буринській бібліотеці 26 квітня 2019 року.