Душа моя,
немов побита…
Зболіла,
стомлена,
але жива…
Душа моя
у хмарах
скрита
летіла тихо –
не спіша…
І серед тисячі
іонів
летить, летить
моя душа…
І у небесному
десь схроні
напише нового
вірша…
Душа моя,
напевне,
грішна…
І біль
душевний
поглина…
Душа моя
буває
ніжна…
І піднімається
із дна…
Спаси її Господь
небесний.
І обігрій її,
й спаси…
Душа моя –
нектар
воскреслий
йде від
весняної
краси.
Душа моя,
немов побита…
Зболіла,
стомлена,
але жива…
Вона завжди
для всіх
відкрита…
Тому, можливо,
і стражда…
Душа моя –
маленька
річка…
Тече повз кручі
й береги…
Життя моє –
секундна
вічність,
що стелить
квіти
навкруги.
Душа моя…
І всі ми
грішні…
І прагнем
гріх свій
замолить…
А я пишу
простенькі
вірші…
Мотив у них:
любити й жить!
Іван Житник.
05.04.2019 р. 21 год. 00 хв.
Світлина автора.