Продовження роману ІВАНА ЖИТНИКА «З А Д З Е Р К А Л Л Я».
Попередні публікації у розділі ЛІТЕРАТУРА за 18, 19, 26, 28 листопада, 03, 06, 16, 21 грудня 2018 року, 01, 11, 22, 26 січня, 19 лютого, 03, 13 березня 2019 року.
З А Д З Е Р К А Л Л Я
Роман
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
**ОСА**
-Що за дзеркалом, панове?
-Задзеркалля…
Автор.
34.
Коли оперативники вивели з кімнати в наручниках Крота, Грома та інших, Клямкін запропонував Борису та Русі присісти на дивані у вітальні.
-Майстренка заарештували? - запитала Печоріна.
-По-перше, - не так це просто зробити, по-друге, - у нього інфаркт. «Швидка» забрала. А Геракл тут був?
-На східцях залишився. Обережний, падлюка, - охарактеризував відморозка Кент. - Я його у дверне вічко бачив.
-Значить, утік. Та нічого, довго не бігатиме. До речі, касету я забрав у Майстренка. Борька почервонів. Йому чомусь стало соромно.
-Ти…ти її дивився?
-Звичайно.
-Ну?
-А що «ну»? Робота така в Русі, - пильно глянув на принишклу Печоріну.
-А для чого треба було розігрувати той спектакль на озері? Ми ж із нею до …гріха дійшли.
-Якого гріха? - здивувався Клямкін. - А - а - а… ти про інтим? Що ж тепер поробиш…Втраченого, не поверниш. А саме під час того, як ти кажеш, спектаклю Громов передавав наркоту одному з підручних Майстренка.
-Який Громов, якого я…
-Ні. Його батько, бухгалтер із Буйноцвіту. Знаєш такого?
-Та так…трішки…Директором агрофірми там мій дядько.
-Дядько? - здивувався Клямкін. - Збарук Петро Петрович - твій дядько?
-Так.
-Він нам і допоміг накрити Громова, який упродовж багатьох років займався ось таким собі кримінальним промислом, як наркобізнес…
-А до чого тут Руся, наша інтимність? Ну й так далі…- це найбільше тривожило й цікавило Борьку.
-Для твого шантажу, - зізнався Геннадій Іванович.- Адже ми зробили все можливе, щоб Руся стала коханкою Майстренка. Це був єдиний шанс дістатися до нього. Вона сюди приїхала з іншого міста, де служила в спецназі.
-Д-да? - Кент був настільки вражений від почутого, що більше не міг нічого сказати.
-У свою чергу, - продовжував Клямкін, - Майстренко підготував ту сцену - як це відбувалося не будемо вдаватися в деталі - щоб шантажувати тебе. І, врешті - решт, переманити тебе до «Орлеана», який уже приносив чималі прибутки. Та за твоєї допомоги планувалося мати ще більше. Перспектива клубу - повний контроль над містом. Це був би єдиний механізм, котрий контролював би не тільки бізнес, а й всю економічну сферу. Там задіяні не лише колишні та нинішні боксери, борці, інші спортсмени, а й юристи, економісти та деякі правоохоронці. Словом - професіонали. І коли б ця пухлина розрослася, її б уже ніхто не зупинив…Ваше так зване кохання було знято на відео. Ми в свою чергу відзняли передачу наркоти…Ось таке вийшло коло.
-Зрозуміло, Гено, - несміливо обізвався Борис. - Ти не сердишся, що ми ось так із Русею…займалися коханням?
-Інакше б ми не розкрили цю справу. Такі ось пироги. Досить про це.
-А Люсю хто поранив? Геракл? Чи все ж таки Гром? - запитала Руся.
-Спочатку була інформація, що в неї стріляв Громов, - Клямкін з ніжністю подивився на Печоріну. «По самісінькі вуха в неї закоханий», - в цю мить подумав Шаригін.- Пізніше ця інформація не підтвердилася.
-Значить, Геракл, - тихо мовила Руся.
-Так. Її законний чоловік - Брилюк.
-М - да…- це вже здивований Борис Шаригін.
-А знаєш, хто справжній господар «Орлеана»?
-Ні.
-Тож знай - Пасічний Арсеній Петрович. А ще в нього є син - Володимир, на прізвисько Пасіка…Він фактично й контролює там увесь бізнес…
-Діла… - ще більше здивувався Шаригін.- Справжнє замкнене коло.
-Та це вже інша тема…Ми, гадаю, до неї ще колись повернемося. Як казали древні: «сапієнті сат», що означає - розумному досить…
35.
Вони сиділи на березі ставу, що дрімав, готуючись до нічного сну.
-Борю, ти вже все про мене знаєш, що нам робити? - запитала Оксана.
-Одружуватися.
-Одружуватися, але ж…
У Оксани виступили сльози на очах. Вона схлипнула.
-Не плач. Не треба.
-Добре, не буду, - пообіцяла дівчина. - Але ж ти все життя дорікатимеш …
І знову - розплакалася..
Кент сидів мовчки, не наважуючись на відвертість - він кохав її до безтями, але й…
-У мене буде…дитина.
-Дитина? - не второпав про що йдеться. Але запитав: - Від кого?
-Від…Пасічного, - зізналася.
-Від Пасіки?
-Чому Пасіки?
-Ну, це в нього таке погоняло…Ну, прізвисько. Він же крутий…Хоча, який він там крутий! Барига на чужій шиї. Тобто, на Арсеновій шиї…
Хто такий Арсен Борька не став уточнювати, Оксана й сама здогадалася.
Сиділи обоє з похнюпленими головами, доки Шаригін вкотре не простив її. Та цього разу з непідробним оптимізмом.
-Оксанко, не сумуй…Ти ще з десяток дітей народиш…Від мене…
На протилежному боці ставу примостився рибалка. Правда, він так і не розмотав вудки. Просто сидів і дивився на воду.
-Борь, ти бачиш он того рибалку?
Хлопець уважно придивився:
-То мій дядько.
-І мій - батько, - у тон йому Оксана. - Я колись тобі про все розкажу…
36.
Дзенькнула мобілка. Борька приклав її до вуха.
-Да.
-Ті єсть Борь-Кент?
-Так, - промовив, нічого не розуміючи, Шаригін.
-Рома Ромащенко… Душман…жів… Здвонімося… Жді …
ДАЛІ БУДЕ.