Наталія Кузнєцова-Віноградова народилась і до 4 років проживала в місті Буринь.
У 1976 році з сім'єю виїхала до міста Тростянець, де ходила до 2 та 5 школи.
У 8 класі почала писати пісні спільно з Медвєдєвим Ігорем.
Наталія писала музику, а вірші – Ігор.
Родина повернулася до Бурині, і 8 клас Наташа закінчувала вже тут.
Пісні почала писати вже сама.
Брала участь у обласному конкурсі авторської пісні в місті Суми, концертних програмах у Бурині.
Закінчила Буринську ЗОШ №3 та Буринську музичну школу.
Працювала в музичній школі концертмейстером.
У 1997 році грала та співала у складі вокально-інструментальному ансамблю, який діяв при Буринському елеваторі.
Продовжувала писати пісні, виступала на сцені Буринського районного будинку культури.
Її авторська пісня «Буринщина», яку виконувала солістка Буринського РБК Любов Кривенко, представляла район на художньому відбірковому концерті.
Жила й працювала в Києві, нині – Сумах.
Спільно з чоловіком організували фірму з розробки сайтів. Тут Наталія працює й нині.
З 2001 року вона займаюся благодійницькою діяльністю.
А ще вона часто перебуває в місті Буринь, де займається теж благодійництвом.
Про що інтернет-портал БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) розповідав на своїх сторінках.
А також пише прекрасну поезію…
======================
Мне жаль тебя, как сына мать жалеет…
По жизни ты опустошенный шел.
На черной и безрадостной аллее,
Как не искал, ты счастья не нашел.
Бежал вперёд, а впереди все пусто…
Бросался в сторону, там тоже пустота.
И радостей было видать негусто,
Искал любви, но не нашел ты ни черта.
Бродил по свету, всё разыскивая счастье…
Пытался в женщинах найти, но не нашёл.
К друзьям спешил ты в дни несчастья.
А там поддержку для себе нашел?
Ты рад бы успокоиться, но ты не можешь…
Да и не надо, будь таким, как есть.
Пускай ты в 60 свои мечты отложишь,
Когда устанет разум – сможешь ты присесть.
Ну, а пока душа мятежно рвется…
И сердце хочет верить и любить,
Живи и верь, и для тебя найдется
То сердце, что сумеет полюбить!
1998 рік.
======================
Почему ты сегодня так грустен?
Отчего так твой голос печален?
Ты всегда был такой весёлый
И словно мальчишка отчаян.
Что же душу твою тревожит?
Что же сердце твоё заботит?
Кто покой твой, скажи, нарушил?
Кто твой жизненный брег разрушил?
Может быть я тому и причина?
Может ты за меня не спокоен?
Если да, то не нужно, милый.
Будь ты мною только доволен!
Только радуйся мной, не печалься!
Только счастливым будь, а не в горе!
Словно чуду ты мне удивляйся.
И купайся во мне, словно в море!
Не хочу быть тебе несчастьем!
Не хочу, чтоб душа стонала.
Я хочу быть спокойной гладью!
Той, что бурь никогда не видала.
Я хочу быть тихим счастьем!
В горе быть спасательной лодкой.
В радости стать другом веселым,
А в песне быть верной ноткой…
1995 рік.
Наталія Кузнєцова-Віноградова.
м.Буринь - м.Суми.