КАРІНА КАРПІЧКО закінчує Тернівську ЗОШ.
Попереду – новий, але вже не шкільний етап життя.
Каріна навіть у віршах, які прекрасно пише, вже по-справжньому подорослішала…
Гарячі сльози... Бачу їхній смак.
І відчуваю дотиком солоність.
Червоні очі, як варений рак.
Думки злиденні знищують свідомість.
Здається, все скінчилося, і вихор
невпинно стишує свій впертий крок.
Я зрозуміла, тут – усе без ігор...
Життя - це мудрий і складний урок...
Сльоза стікає, як зі свічки віск,
незграбні плями створює в безодні.
Ніхто не чує тих шалених гріз,
які були і вчора, і сьогодні.
Ви смієтесь, а я сиджу в темниці,
там гину по-тихеньку від усіх.
Мій успіх – то лиш спалах блискавиці,
то навіть не моральна із утіх...
Червоні очі... Думка полохлива...
Вона не стане текстом під пером.
Солоний дотик. Ні, це справжня злива.
Надіюсь, все закінчиться добром...
Каріна Карпічко.
смт Терни.