Цю міні-бувальщину я написав кілька років тому. Такий собі невеличкий художній твір-вимисел. Та друкувати не поспішав. Гадав, що читачі не зрозуміють мого вимислу. Та події останніх днів у Бурині підтвердили, що я кілька років тому був не так і недалеко від нинішньої реальності…
,,,,,,,,,
… Хлопчик любив «кіндер-сюрприз».
Ні, він його не мав. Та бачив у своїх однокласників.
А не мав він його тому, що тато втратив роботу, мама лежала в лікарні, а в бабусі, як вона казала, «пенсія, наче кіп наплакав».
І коли хлопчик зайшов до крамниці самообслуговування, і побачив там безліч різних «кіндер-сюрпризів», у нього «розбіглися» оченята.
Поруч нікого не було.
І хлопчина…
Він не знав, що в крамниці встановлені відеокамери.
Охоронці крамниці, взявши хлопчину за петельки, повели його містом, і доставили до відділення поліції…
Дядя ж давно вже вийшов з того віку, щоб цікавитися «кіндер-сюрпризами».
Він цікавився здебільшого іномарками, іншою рухомістю й не рухомістю.
Та дядя полюбляв «шампанське».
І зайшовши до крамниці самообслуговування, побачивши тут пляшки із смачним «шампанським», у нього очі «розбіглися».
Дядя взяв кілька пляшок і пішов до виходу…
Дядя знав, що в крамниці встановлені відеокамери.
Ну то й що?
Він – місцевий чиновник високого польоту.
І коли його перестріли охоронці, хоча й з великим небажанням дядя віддав гроші за «шампанське» і деякі ласощі, які теж був прихопив із собою...
P.S. Школярика визнали «важкою дитиною»…
А дядю-чиновника підвищили на державній службі..
Іван Житник.
смт Терни - м.Буринь.