Інтернет-портал БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) пропонує своїм читачам нові прекрасні вірші КАРІНИ КАРПІЧКО, одинадцятикласниці Тернівської ЗОШ.
Ми бачимо ілюзії навколо:
Сріблиться місяць, гомонять пташки,
Кохає жінку чоловік спроквола,
На молоці з'являються вершки...
Абстрактні ці поняття: щира дружба,
Кохання, щастя і мої слова.
У кожного життя є своя служба,
А в когось і життя нема.
Існують деякі тіла без душ,
Бо вже давно зневірились в собі.
Кричить їм Бог: «Стоп! Ані руш!
Даю останній шанс тобі…».
Ілюзія в абстракції живе,
Чи навпаки – не знаю точно я.
Як човник твій життєвий ще пливе –
Керуй ним впевнено.
Ілюзія - це нічия.
І не зважай на світ ілюзій дуже,
Бо сенс тоді втрачає все життя...
Живи для себе, будь щасливим, друже,
Й будуй омріяне казкове майбуття!
Сумує голос у моїй душі.
Так нудно, і немає сил боротись.
Пронизують мене чужі ножі,
Й мої уже надумують колотись.
Зневіра. Ось що звалює мене,
Знемога – те, що нам не допоможе,
А навпаки, у прірву гонить вже тебе,
І витягти ніхто давно не може.
Чому існують ці моменти у житті?
Навіщо їх пускаємо до себе?
Невже живем у самозабутті,
Де тільки тіні від колишніх ребер?
Спокійно... Хочеться все пояснить,
Все зрозуміти хочеться для себе,
Засвоїти урок і далі жить.
Я знаю, так в житті насправді треба.
Нудьгуєш? Встань! І вперто йди!
Не оглядайся в забуття ніколи.
Дочитуй віршика мого рядки..
Й забудь про всі ножі, які кололи...
Каріна Карпічко.
На світлині: ілюзорний світ у смт Терни.
Фото Івана Житника.