Як і анонсував інтернет-портал БУТТЯ і ЖИТТЯ (БіЖ) у розділі КУЛЬТУРА, сьогодні, 8 листопада 2019 року, у бібліотеці Бурині відбувся Всеукраїнський радіодиктант національної єдності.
Ця традиційна щорічна загальнонаціональна акція, присвячена українській мові, лунає на Першому каналі Українського радіо у День української писемності та мови — 9 листопада.
Радіодиктант не має на меті перевірку грамотності конкретної особи, а задуманий як своєрідний флешмоб — акція єднання навколо рідної мови.
Анна Лук’янцева, директор КЗ БМР «Буринська публічна централізована бібліотечна система» познайомила присутніх з історією становлення традиції написання радіодиктанту. Зважаючи на те, що український правопис зазнав деяких змін, присутнім було запропоновано переглянути коротеньке відео про ці нововведення.
Автор диктанту, відомий мовознавець, автор підручників і посібників з української мови та літератури – Олександр Авраменко закликав переглянути нові правила правопису української мови — цьогоріч у тексті були слова на знання нових норм. Новацією 19-го Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності стало те, що учасники змогли майже одразу перевірити свою роботу.
Кількість учасників радіодиктанту постійно зростає, а географія — поширюється. Листи надсилають слухачі різного віку з усіх областей України та з-за кордону. Кількість переможців — щороку різна: від двох до сотні.
Жодного року не було такого, щоб ніхто не переміг.
Пишуть радіодиктант централізовано учасники із різних країн.
Наприклад, у Ягеллонському університеті у Кракові його пишуть студенти, які вивчають українську мову як іноземну. А радіо «Люблін» запрошує усіх писати у свою студію. Збираються щороку на радіодиктант українці в Китаї та Австралії, США та Канаді. Загалом щороку щонайменше три десятки учасників — з інших країн.
Перший радіодиктант національної єдності відбувся у травні 2000 року до Дня Кирила і Мефодія (24 травня) та з нагоди перепоховання Тараса Шевченка. Але «подвійний» інформаційний привід ніяк радіодиктанту не допоміг: слухачі не зовсім зрозуміли, що треба було робити, тому надсилали свої роботи упродовж усього літа. Перший радіодиктант провели навесні, а результати оголошували восени. До того часу уже всі встигли забути, що писали диктант. Але після оголошення імен переможців — згадали: і на радіо знову почали приходити роботи. Тому вже наступного року запровадили перші правила: обмеження щодо дати надсилання, певні вимоги щодо оформлення.
Перші тексти радіодиктантів не створювалися спеціально до події. Тому нечесні учасники просто знаходили їх у книжках — і переписували. Одного року був перероблений текст зі збірника диктантів: в результаті було отримано кілька десятків листів без усіх змін і скорочень, а так, як наводився текст у збірнику. Також були спроби авторських текстів, з авторськими розділовими знаками. Це викликало негативну реакцію і ледь не спричинило її припинення. Але потім в історії радіодиктанту відбулося кілька якісних змін, у результаті яких подія перетворилася на повномасштабне свято — дату із весни перенесли на осінь, чітко прописали дату надсилання, тест почали замовляти спеціально.
2014 року Київський університет імені Бориса Грінченка встановив рекорд України із наймасовішого написання радіодиктанту на одній локації. Із 2015 року радіодиктант існує в телеверсії, а 2017 уперше відбувся стрим зі студії на Хрещатику, 26 у мережі Фейсбук. Але при тому залишається саме радіопродуктом: його варто писати на слух, уважно дослухаючись до інтонацій диктора. З того ж, 2015 року організатори закликають усіх охочих організовувати осередки проведення радіодиктанту і ставати своєрідними співорганізаторами акції.
У бібліотечній локації зібралося чимало бажаючих долучитися до флешмобу. Це люди різного віку: від молоді до старшого покоління.
Дехто надіслав свої роботи на перевірку, а дехто просто перевірив свої знання самостійно.
Сьогоднішній радіодиктант згуртував нас в єдину українську родину, і нехай це стане гарною традицією – писати щороку радіодиктанти у бібліотеці.
Людмила Крупосій, провідний методист КЗ БМР «Буринська ПЦБС».